* * *
Господь мне дал кусочек жизни,
Узришь ли много на лету?
И боль и радости я вызнал,
Природы видел красоту.
Он так же дал мне дар поэта.
Слов и мелодий перелив,
А мог бы не давать мне это,
Меня микробом сотворив.
Я мог сосною быть, ветлою,
Водой речною, наконец.
Нет, человеком я устроен –
Живого, так сказать, венец.
А мог быть сажей я пекарен
(Да что гадать мне здесь теперь).
А Господу я благодарен,
Будь хоть пылинкой на тропе.
* * *
Обмана всегда хватало,
Он неистребим;
Идёшь по дороге подталой —
В промоину не угоди.
Свыкаешься с ним инертно,
Как с теснотой Ной.
Видимо, ложь бессмертна,
Бессмертней земли самой.
* * *
Непонятен жизни плен -
Мотыльки на льдине.
Рядом красота и тлен,
Мы посередине.
* * *
Не придёт она, она не выйдет:
Говорит мне голос потайной.
Не придёт она, она не выйдет.
Будет ночь стоять глухой стеной.
Будет вечер мятый словно скатерть,
Будет туч тяжёлая вражда.
Будут по стеклу катиться капли
Кем-то оскорблённого дождя.
* * *
За душою ни гроша,
Может хороша душа?
* * *
Ты ищешь смысл земного бытия?
Ну, молодец, искал его и я.
И не нашёл, при этом не скучаю,
И это же у многих замечаю.
* * *
Как много в жизни опади,
Да где тут чудеса?
Горят леса глубокие,
Тревожные леса,
Нестарые и старые —
Судьбы их выпад лих:
Гектарами, гектарами
Огонь глотает их...
На это ли позаришься, —
Как в кипень со скалы...
И на душе пожарища,
Горелые стволы.
* * *
Если кем-то ты унижен,
Этим самым зло обижен.
Знай, униженность сама
Придаёт тебе ума.
* * *
А это и есть мемуары —
Что с рифмою ты сочинил:
Не просто бумага замаранная
Струйкой обычной чернил.
Нет, это не сочинение
Закрученное за гроши,
Но времени подчинение
Искренней вашей души.
* * *
Рядом мощь и убогость.
Рядом серьёзность и чудь.
Этим даётся много,
Этим всего - то чуть-чуть.
* * *
Способен насмехаться, обвинять,
Способен языка махать кадилом,
Красивые словечки подбирать.
Наверно, в той был жизни крокодилом.
Грехов своих не стану оттенять,
Дел благовидных не открою завязь.
А вот покуда кушают меня,
Я как умею, так и огрызаюсь.
* * *
Речки вспененные воды,
Грив песчаных чесуча.
Ты куда от непогоды? –
Давит тяжестью сплеча.
Череда дней многовластна,
Впереди глубокий ров.
Небо ясное бесстрастно.
Страстен ветер. День суров.
* * *
От пакости зашорена,
Не знает страсти полымя –
Любовь неискушённая –
Стыдливостью наполнена.
* * *
Промчался тяжёлый поезд,
Железом дохнуло колёс,
И поклонились в пояс
Берёзки, чей дом есть откос.
И вихрь такой закружился,
И сильно откос крут.
А ты бы так не склонился,
Когда на тебя так прут?
* * *
Стремление быть добрым,
Эх, продлилось бы!
Корысти, вот, мешает нам стена.
А совесть – это когти
Справедливости,
И оными вонзается она.
* * *
В печать не те идут стихи,
Идут прилизанные жутко,
Блестят как новая тужурка,
И даже формой неплохи, —
С хвоста читай их, с головы —
Неосудимы повсеместно...
А непричесанным, увы,
Там часто не хватает места.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.