Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Когда-то эти строчки я написал своему старшему брату. Тебя я тоже считаю братом - старшим братом, и учусь у тебя совершенству и стойкости. И это не пустые слова "поддержки", поэтому:
***
Проснись братан... весна уже идёт!
Вон… цыган снова шубу продаёт.
Ручьи звенят! Грачи кричат:-«Пора!»
Сегодня - «Завтра» наступило, прочь -«Вчера»!
***
Известно… за добро – платить добром,
Ты ж будь с добром и к тем, кто платит злом.
Без гордости – пусть будет Бог свидетель! –
Познав Смирение, познаешь Добродетель.
22.03.2005г.
***
Унынье – грех! Смотри вперёд без страха!
Ведь Жизнь – Родник, а не «топор и плаха»…
Кто верит в Жизнь и пьёт из родника,
Венчает Мир и ныне, и в века.
А кто не верит… кому Жизнь в укор –
Плетётся в смерть… на плаху… под топор.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
