День Розп'яття.

Зробила крок на Палестинські землі.
Пекуче сонце палить з висоти.
Піду у місто поки ще не темно,
Ось натовп направляється туди.

У поспіху перебирали ноги,
Я намагалась наздогнати їх.
Хтось приєднався з іншої дороги,
А хтось до міста вже давно побіг.

Край вуха чула про арешт Ісуса,
«Він був злочинцем!» - крикнув хтось з юрби,
«Я Його вчення якось довго слухав,
Казав, від Бога Він прийшов сюди».

«Неправду кажеш!» - заперечив інший,
«Нічого злого муж цей не зробив.
Від Бога однозначно Він не більший,
Але людей Він доброму учив!».

Так сперечались до самого міста,
Тривога серце огорнула враз.
Важко пройти, на дворі стало тісно.
Чути слова насмішки і образ.

Жорстокі люди кулаки здіймали,
Очі чекали кровопролиття.
Обмануті дияволом не знали,
Чиє за мить обірветься життя?

Що керувало людськими серцями?
Звідки з'явилась ненависть така?
Не так давно самі Його шукали,
Хотіли чуда… А тепер, юрба

Криком веде на гору до Голгофи,
Тиснучи злом і проявом гріха.
Він ледве йшов по Віа Долоросса,
Несучи на Собі тяжкість хреста.

А потім цвяхи, кров, нестерпний біль,
Пекуче сонце, піт рани заливає.
І людські крики чути звідусіль,
Розпни! Розпни! Він Бога зневажає!

Ісус пройшов знущання і насмішки,
Відчув жагучий біль від батога,
Лилася кров свята за Всесвіт грішний,
Лилася, щоб спасіння я знайшла.

Збулись слова написані в пророків,
Тридцять монет і жеребок на шати.
Бог так зробив, щоб через сотні років,
Люди змогли в житті Христа пізнати.

День Розп'яття.Поэзия

День Розп'яття.
Поэзия