Последний день весны отмаялся... Так мал,
Пух тополиный на ладонь упал…
Ведь это - "письмецо", его прислало лето!
Спасибо, жизнь моя, тебе за счастье это.
Пушинку лёгкую, смеясь, с руки сдуваю:
Она сейчас летит к тебе, и точно знаю:
Однажды, дивным и волшебным летом,
Получишь тёплые «пуховые» приветы…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Як Іван оженився - Василь Мартинюк Я написав цей вірш з нагоди весілля мого друга. Намагався схопити тип християнина-холостяка, який хоче одружитися, і типи претенденток на його серце. Коли ж написав цей вірш, то прочитав його на тому весіллі. А мій друг образився. І то дуже серйозно. Сказав, що я його висміяв перед усіма разом з дружиною. Як я не оправдовувався, але все даремно. Тому ніде його й не друкував.
