В день тяжкої скорботи й великої туги
Твоїм ранам святим, Твоїм мукам вклонюся.
Закривавлене після страшної наруги,
В Плащаницю загорнуте Тіло Ісуса.
Розіп'яте, беззахисне, зболіле Тіло...
Принеси чисте серце до Нього в цю днину,
Бо й за наші провини ці рани горіли.
В храм прийди, щоб вклонитися Божому Сину.
Темні сили хотіли невинної крові,
Не побачили світло Тих Божих Очей,
І звершилася воля Отця, що з Любові
Свого Сина віддав для спасіння людей.
Надія Кметюк,
Коломия, Україна
Надія Кметюк (нар. 1961р.) - авторка поетичних збірок “Божі очі” (1996) та “Ave Маріє” (1998), лауреатка премії ім. М. Підгірянки в галузі літератури та мистецтва обласного товариства “Просвіта”.
Нещодавно вийшла друком збірка вибраних творів поетеси:
Надія Кметюк. Молитви Надії: духовна поезія. — К: Лелека, 2012. — 64 с. — іл.
Ця тяжкохвора жінка мешкає зі старенькою мамою у містечку Коломия на Івано-Франківщині. Вже багато років Надія не виходить із дому, ув’язнена хворобою... проте у світ, ніби птахи Божі, полетіли її вірші.
З дозволу авторки розміщую в мережі її твори. Сама Надія не вміє користуватися комп’ютером.
Добре слово - надихає, окрилює і підтримує. Якщо ви захочете написати цій людині, надіслати їй листівку до свята, підтримати морально або матеріально, опублікувати її твори в часописі, альманасі чи на інтернет-ресурсі, пишіть на мій мейл zorianazhyvka@ukr.net і я надам Вам її домашню адресу.
ЗЖ
Прочитано 11324 раза. Голосов 7. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Осенний эскиз - Людмила Солма *)Примечание/пояснение:
фотоиллюстрация взята из Интернета-
авторство, к сожалению, мне не известно
Крик души : Новый мир, Новое Знание, Новая Религия - Новый Человек - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Не отвергай того, что не понимаешь, не отталкивай того, что не чувствуешь, но следуй тому во что веришь – лишь Своей Душе и Сердцу, ибо они от Бога, и приведут тебя - к нему…
…шел он дорогой Радости, и была та дорога – Своей…
…но пересекла ее дорога Скорби, и была та дорога – Чужой…
…и свернул он на Чужую дорогу, видя Горящий дом вдоль нее…
…и войдя в дом, - увидел Спящих в нем…
…и стал будить их, дабы Вывести их Оттуда…
…и Ненавидели Спящие его за то, что Не позволял Дремать им…
…ибо во Сне своем, Прельщены были - Великим будущим Чужим…
…а в Делах Своих, были – в Ничтожном настоящем своем…
…и будил он их Истово, дабы они Очнулись ото Сна…
…и вошли в Новое Будущее, Изменив Свое Настоящее…
…а настоящее их было – в Пепле и Золе дома того, на кой снизошли – Сон и Пламя…
…и не было у ТОГО настоящего, - Будущего, в доме Падшем том…
…ибо ВозДАСТся Каждому – по Делам его…
…и лишь только одному – по его Силам…
